намова

намова
-и, ж.
1) Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін.
2) перев. мн. Те саме, що наклеп.
3) перев. мн. Те саме, що умовляння.
4) розм. Домовленість, умова про що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужен реферат?

Смотреть что такое "намова" в других словарях:

  • намова — (підбурювання, підмовляння до яких н. дій, учинків), підмова, намовляння, підбурювання, підмовляння, під юджування, підштрикування …   Словник синонімів української мови

  • намова — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • намова — нарада суддзяў перад вынясеннем прыгавору …   Старабеларускі лексікон

  • навіти — намова …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • намовина — и, ж., зах. намова 1) …   Український тлумачний словник

  • намовка — и, ж., діал. Намова …   Український тлумачний словник

  • направа — и, ж. 1) рідко. Те саме, що намова 1). 2) зах.Лагодження, ремонт. 3) заст. Напрям …   Український тлумачний словник

  • домовленість — умова, угода, злагода, установа, намова …   Словник синонімів української мови

  • наклеп — (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого / що н.); обмова, наговір, намова перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому н.); інсинуація книжн. (злісний наклеп, перев. у пресі, офіційних висловлюваннях); пасквіль (про твір… …   Словник синонімів української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»